Чому хрящ не загоюється сам
Суглобовий хрящ — це гладке покриття на кінцях кісток, яке забезпечує ковзання без тертя. У ньому немає кровоносних судин, тому, на відміну від кістки чи шкіри, він практично не має здатності до самовідновлення. Навіть невеликий дефект з часом збільшується.
Дефект хряща — це ще не артроз
Важливо розрізняти локальне (вогнищеве) пошкодження хряща і поширений артроз. Локальний дефект у молодого активного пацієнта добре піддається лікуванню, тоді як при поширеному артрозі підхід інший. Саме тому так важлива точна діагностика.
Здоровий хрящ навколо дефекту з часом теж починає страждати. Чим раніше закрити «вибоїну», тим більше шансів зупинити процес до того, як він перейде в артроз.
Методи відновлення хряща
Метод підбирають залежно від розміру й розташування дефекту, віку та активності пацієнта:
- Мікрофрактуринг — у дні дефекту роблять мікропроколи кістки, щоб стовбурові клітини з кісткового мозку утворили нову хрящоподібну тканину. Простий і поширений метод для невеликих дефектів.
- Мозаїчна пластика (OATS) — переносять стовпчики здорового хряща з ненавантажуваної ділянки в зону дефекту.
- Сучасні клітинні та мембранні технології (AMIC, MACI) — закриття дефекту спеціальною мембраною або вирощеними клітинами; застосовують при більших дефектах.
Більшість цих втручань виконують артроскопічно або через мінімальний доступ.
Відновлення — головна умова успіху
Нова хрящова тканина дозріває повільно й на ранніх етапах дуже вразлива. Тому реабілітація після таких операцій особливо обережна: обмежене навантаження на ногу й рання дозована рухливість. Деталі — у статті реабілітація після хондропластики.